Пряма мова. Розділові знаки.

Тема: Розділові знаки при прямій мові

Хід заняття:

-         Виписати визначення прямої мови, записати схеми, визначення цитати та діалогу. Розглянути приклади. Потім переглянути прклади у правописі. Потім – переходити до виконання завдань

Прямою мовою називається чуже мовлення, передане дослівно, з повним збереженням змісту, форми та інтонації: «А нашому братові, — увернув грізно Чіпка, — треба стерегти свого брата, а не тільки про себе думати» (Панас Мирний, Іван Білик).

Пряма мова зазвичай супроводжується словами автора, які вказують, кому вона належить. Щодо прямої мови вони можуть займати різну позицію (стояти перед прямою мовою, після неї чи всередині неї).

Правило	Приклад
«П», — а. «П?» - а. «П!» — а.	«Не на тебе ждать я буду», — поет відповідає. «Хто ж се я?» — поет питає. «От спасибі!» — крикнув лицар.
А: «П?»	Тут поет не втерпів: «Хто там?»
«П, — а, — п». «П, — а. — П». «П?- а. -П». «П! — а. — П».	«Голос маю, — каже лицар, — та не тямлю віршування...» «Ні, се я, — озвався голос. - Маю справу пильну дуже». «Що ж? — поет на те говорить. — То за ручку та й до шлюбу!» «Годі жартів! — крикнув згорда. — Бо задам тобі я гарту!» (Леся Українка)

Зауважте! Окремого коментаря потребує випадок, коли слова автора стоять у середині прямої мови. Після слів автора ставиться кома з тире й пряма мова починається з малої літери, якщо слова автора стоять не на межі двох речень прямої мови, а в середині одного речення прямої мови: «Що ви, — кажу, — шукаєте?» (Л. Костенко).

Зауважте! Коли одна частина слів автора стосується тієї частини прямої мови, яка йде перед розривом, а друга — тієї, що йде після нього, то після слів автора ставиться двокрапка й тире, а пряма мова продовжується з великої літери («П, — а: — П».): «Знаю, що по закону, — сердито відповів на те Лозовий і додав: — Вишняку шкода» (В. Дрозд).

Пряма мова не виділяється лапками, якщо немає вказівки на те, кому вона належить: Недарма кажуть: пісня — душа народу (В. Скуратівський).

Різновидом чужого мовлення є цитата — уривок певного тексту, твору, висловлювання, який передано дослівно для підтвердження чи заперечення власних думок. Цитати, як пряма мова і діалог, можуть супроводжуватися словами автора.

«Довженко в усьому поет, і це його виділяє з-поміж багатьох як митця. Він поету думанні, у барвах, у зображенні характеру людини, у погляді на природу, на комаху, на квітку...» (О. Гончар).

Діалог — розмова двох чи кількох осіб, відтворена дослівно. Діалогічне мовлення може як супроводжуватися, так і не супроводжуватися словами автора. Діалог оформлюється репліками, кожна з яких пишеться з нового рядка. Перед кожною реплікою ставиться тире.

-Чому погано вчишся, Гнате?

-Це я на зло своєму тату...

-Ну, а «на зло» чого буває?

 -Того, що тато мене лає.

 -За віщо ж лає твій татусь?

 -За те, що я погано вчусь...

(Г. Бойко)

Український правопис. Розгляд правил.

Вправи:

Вправа 1. Доберіть до кожного речення відповідну схему.

1. "Немає в світі нічого сильнішого за людину", - тихо говорить він Івану Іва­новичу, гріючись біля вогню (О. Довженко).

А : «П».

«П», -а.

«П»,- а: «П».

А : «П ?»

2. І тільки закінчилося це, як дівчата заспівали про зелену діброву, питаючи в неї: "Хто в тій діброві гуляє?" (В. Шевчук).

А : «П».

«П», -а.

«П»,- а: «П».

А : «П ?»

3. Я так завзято благаю слово: "Не мовчи! Бо краще вмерти, все сказавши, аніж мовчати, живучи" (Г. Чубач).

А : «П».

«П», -а.

«П»,- а: «П».

А : «П ?»

4. «Ласкавими словами й гадюк чарують», - каже одна українська приказка, а друга додає: «Слово – не стріла, а глибоко ранить».

А : «П».

«П», -а.

«П»,- а: «П».

А : «П ?»

Вправа 2. Розставте розділові знаки у реченні:

Можливо тільки й змогла я вимовити занімілими вустами а в голові вже пульсувала думка Саме я маю привести цих безбородих монахів до Луганська. Господь кличе мене до справи Покинеш все і батька і матір заради Мене.

Вправа 3.

Складіть речення за поданими схемами. Самостійно на окремі бали. Речення мають бути без повторів у інших студентів!

 1. «П, - а, - п».

2. А: «П?»

3. «П, - а. - П».

 4. А: «П!»

5. «П? - а. - П».

 6. «П», - а.

7. «П! - а. - П».

 8. «П?» - а.

9. «П! - а: - П».

10. А: «П».

Вправа 4. Замініть пряму мову непрямою.

1. «Вам не здається, - обізвалася сусідка, - що тепер море, як синій птах?..».

2. «Які книжки ви вже прочитали?» - запитали мене в бібліотеці.

3. І я зважився: «Дідусю, а ви мене візьмете з собою в море?».

4. «Хіба ж я просила мені писати?» - вигукнула Тоня ображено.

5. Пантелеймон Гаврилович запитав: «Як здоров’я у Шевчука?».

6. Ганна запитала вже серйозно: «А, мабуть, мене сердитою й недомовитою вважають?».

7. «Лізьте на машину», - наказав він усім.

8. «А з лісом як?» - запитав Павло Остапович.

Вправа додому!

Виправте помилки.

1. Рядки з поезії Івана Франка: «Лиш боротись - значить жить», «Книги - морська глибина», «Якби ти знав, як много важить слово», давно вже стали афоризмами. Г. Козачук.

2. Борис Олійник пише: Олесь Гончар як письменник виріс на рахманному чорноземі доброї української реалістичної школи.

3. Олесь Гончар пише, що Леся Українка: «Поряд із Шевченком, Франком, Панасом Мирним, Коцюбинським... наполегливо розвивала й зміцнювала нашу сучасну літературну мову...»