Пряма мова. Розділові знаки.

Тема: Розділові знаки при прямій мові

Хід заняття:

-         Виписати визначення прямої мови, записати схеми, визначення цитати та діалогу. Розглянути приклади. Потім переглянути прклади у правописі. Потім – переходити до виконання завдань

Прямою мовою називається чуже мовлення, передане дослівно, з повним збереженням змісту, форми та інтонації: «А нашому братові, — увернув грізно Чіпка, — треба стерегти свого брата, а не тільки про себе думати» (Панас Мирний, Іван Білик).

Пряма мова зазвичай супроводжується словами автора, які вказують, кому вона належить. Щодо прямої мови вони можуть займати різну позицію (стояти перед прямою мовою, після неї чи всередині неї).

Правило	Приклад
«П», — а. «П?» - а. «П!» — а.	«Не на тебе ждать я буду», — поет відповідає. «Хто ж се я?» — поет питає. «От спасибі!» — крикнув лицар.
А: «П?»	Тут поет не втерпів: «Хто там?»
«П, — а, — п». «П, — а. — П». «П?- а. -П». «П! — а. — П».	«Голос маю, — каже лицар, — та не тямлю віршування...» «Ні, се я, — озвався голос. - Маю справу пильну дуже». «Що ж? — поет на те говорить. — То за ручку та й до шлюбу!» «Годі жартів! — крикнув згорда. — Бо задам тобі я гарту!» (Леся Українка)

Зауважте! Окремого коментаря потребує випадок, коли слова автора стоять у середині прямої мови. Після слів автора ставиться кома з тире й пряма мова починається з малої літери, якщо слова автора стоять не на межі двох речень прямої мови, а в середині одного речення прямої мови: «Що ви, — кажу, — шукаєте?» (Л. Костенко).

Зауважте! Коли одна частина слів автора стосується тієї частини прямої мови, яка йде перед розривом, а друга — тієї, що йде після нього, то після слів автора ставиться двокрапка й тире, а пряма мова продовжується з великої літери («П, — а: — П».): «Знаю, що по закону, — сердито відповів на те Лозовий і додав: — Вишняку шкода» (В. Дрозд).

Пряма мова не виділяється лапками, якщо немає вказівки на те, кому вона належить: Недарма кажуть: пісня — душа народу (В. Скуратівський).

Різновидом чужого мовлення є цитата — уривок певного тексту, твору, висловлювання, який передано дослівно для підтвердження чи заперечення власних думок. Цитати, як пряма мова і діалог, можуть супроводжуватися словами автора.

«Довженко в усьому поет, і це його виділяє з-поміж багатьох як митця. Він поету думанні, у барвах, у зображенні характеру людини, у погляді на природу, на комаху, на квітку...» (О. Гончар).

Діалог — розмова двох чи кількох осіб, відтворена дослівно. Діалогічне мовлення може як супроводжуватися, так і не супроводжуватися словами автора. Діалог оформлюється репліками, кожна з яких пишеться з нового рядка. Перед кожною реплікою ставиться тире.

-Чому погано вчишся, Гнате?

-Це я на зло своєму тату...

-Ну, а «на зло» чого буває?

 -Того, що тато мене лає.

 -За віщо ж лає твій татусь?

 -За те, що я погано вчусь...

(Г. Бойко)

Український правопис. Розгляд правил.

Вправи:

Вправа 1. Доберіть до кожного речення відповідну схему.

1. "Немає в світі нічого сильнішого за людину", - тихо говорить він Івану Іва­новичу, гріючись біля вогню (О. Довженко).

А : «П».

«П», -а.

«П»,- а: «П».

А : «П ?»

2. І тільки закінчилося це, як дівчата заспівали про зелену діброву, питаючи в неї: "Хто в тій діброві гуляє?" (В. Шевчук).

А : «П».

«П», -а.

«П»,- а: «П».

А : «П ?»

3. Я так завзято благаю слово: "Не мовчи! Бо краще вмерти, все сказавши, аніж мовчати, живучи" (Г. Чубач).

А : «П».

«П», -а.

«П»,- а: «П».

А : «П ?»

4. «Ласкавими словами й гадюк чарують», - каже одна українська приказка, а друга додає: «Слово – не стріла, а глибоко ранить».

А : «П».

«П», -а.

«П»,- а: «П».

А : «П ?»

Вправа 2. Розставте розділові знаки у реченні:

Можливо тільки й змогла я вимовити занімілими вустами а в голові вже пульсувала думка Саме я маю привести цих безбородих монахів до Луганська. Господь кличе мене до справи Покинеш все і батька і матір заради Мене.

Вправа 3.

Складіть речення за поданими схемами. Самостійно на окремі бали. Речення мають бути без повторів у інших студентів!

 1. «П, - а, - п».

2. А: «П?»

3. «П, - а. - П».

 4. А: «П!»

5. «П? - а. - П».

 6. «П», - а.

7. «П! - а. - П».

 8. «П?» - а.

9. «П! - а: - П».

10. А: «П».

Вправа 4. Замініть пряму мову непрямою.

1. «Вам не здається, - обізвалася сусідка, - що тепер море, як синій птах?..».

2. «Які книжки ви вже прочитали?» - запитали мене в бібліотеці.

3. І я зважився: «Дідусю, а ви мене візьмете з собою в море?».

4. «Хіба ж я просила мені писати?» - вигукнула Тоня ображено.

5. Пантелеймон Гаврилович запитав: «Як здоров’я у Шевчука?».

6. Ганна запитала вже серйозно: «А, мабуть, мене сердитою й недомовитою вважають?».

7. «Лізьте на машину», - наказав він усім.

8. «А з лісом як?» - запитав Павло Остапович.

Вправа додому!

Виправте помилки.

1. Рядки з поезії Івана Франка: «Лиш боротись - значить жить», «Книги - морська глибина», «Якби ти знав, як много важить слово», давно вже стали афоризмами. Г. Козачук.

2. Борис Олійник пише: Олесь Гончар як письменник виріс на рахманному чорноземі доброї української реалістичної школи.

3. Олесь Гончар пише, що Леся Українка: «Поряд із Шевченком, Франком, Панасом Мирним, Коцюбинським... наполегливо розвивала й зміцнювала нашу сучасну літературну мову...»

Вставні слова і вставлені конструкції

Тема: Вставні слова й словосполучення. Вставлені конструкції. 

1.                     Вставні слова й словосполучення. Вставлені конструкції.

Вставні та вставлені конструкції (слова, словосполучення, речення) належать до категорії слів, граматично, або синтаксично, не пов’язаних з іншими членами речення. Вони не є членами речення, не відповідають на жодне питання, не пов’язуються сурядним чи підрядним зв’язком з головними та другорядними членами речення, тому на письмі виділяються чи відділяються певними розділовими знаками, а в усному мовленні — відповідною інтонацією.

Вставні слова дуже легко розпізнати в реченні, адже вони не відповідають на жодне із запитань та не є членами речення. Але будьте уважні, адже одні й ті самі слова можуть одночасно бути як вставними словами, так і членами речення.

         Лише вставними бувають слова мабуть, по-перше, по-друге, щоправда, крім того, а втім, отже, у середині простого речення однак, одначе і проте.

Ніколи не бувають вставними слова навіть, майже, приблизно, принаймні, все-таки, мовби, неначе, нібито (це частки в реченні) і, отже, не виділяються комами.

2.                     Тренувальні вправи:

Вправа 1. Мабуть  ніщо так не радує людський зір як зримий результат роботи. (Ю. Мушкетик.)
2. Для нас у ріднім краї навіть дим солодкий та коханий. (Леся Українка.)
3. З борців насміхалася доля  зростала проте їх громада. (П. Грабовський.)
4. Сонце зайшло проте  ще було видно. (О. Гончар.)
5. Злива тривала майже годину. (М. Трублаїні.)

Вправа 2. Розставте розділові знаки. Поясніть їх. Самостійно на бали.

1. По вулиці йду і здається уперше розплющив я очі на світ. (О. Підсуха.)

2. Здається вічністю буття маленька мить, перед якою навіть смерть безсила. (Л. Дмитерко.)

3. Буває часом сліпну від краси. (Л. Костенко.)

4. Диво дивнеє на світі з тим серцем буває! (Т. Шевченко.)

5. В неволі тяжко хоча й волі сказать по правді не було. (Т. Шевченко.)

6. Кажуть весь поміст у пеклі з добрих замірів зложився! (Леся Українка.)

7. А тут не тобі кажучи ростуть дочки так швидко наче на дріжджах.             (І. Нечуй-Левицький.) 

5. Вставлені слова і речення

Вставлені слова і речення вносять у речення побіжну чи додаткову інформацію. Залежно від того, як вставлені слова і речення вимовляються, їх виділяють парними комами, парними тире або дужками, їхня ж інтонація залежить від змісту і від волі автора.

У вставлених реченнях розділові знаки ставляться відповідно до загальних правил. У кінці їх крапка не ставиться, але може стояти знак оклику або знак питання.

Розділовий знак	Інтонація	Приклад
Кома	вставлене речення вимовляється майже таким самим тоном, як і основне	Звали нашого діда, як я вже потім довідавсь, Семеном. (О. Довженко.)
Тире	вимовляються підвищеним тоном	В щирім серці, в чесних грудях — вірю, знаю! — квіти є! (В. Симоненко.)
Дужки	вимовляються пониженим тоном	Далеко-далеко (те знають хіба що лелеки) розкидала доля киптарики і сіряки. (Б. Олійник.)
Кома й тире	При підвищеному тоні та на місці, де повинна стояти кома	Не було ще такого літнього ранку, — хіба вже каміння з неба, — щоб дід Арсен, прозваний Бушлею, всидів дома. (Григір Тютюнник.)

Вправа 1.

Розставте розділові знаки. Знайдіть вставлені конструкції.

1.                     І живуть собі щасливо у коханні та миру. Ще й нікому от що диво! не завидують в миру.

2.                     Улітку під вербою біля хати як добре, що скінчилася зима! княгиня почала дітей навчати.

3.                     Не було ще такого літнього ранку хіба вже каміння з неба щоб дід Арсен прозваний Бушлею всидів дома..

4.                     Олександра й Наталка дарма що рідні сестри були дуже різні на вигляд.

5.                     За дверима  з печі добре було видно  буяла яблуневим цвітом весна.

6.                     Не було ще такої жодної зими хіба що вже зовсім позаносить снігом усі водойми  щоб хлопці не вийшли на ставок пограти в хокей.

7.                     Маслинова гілка символ миру й спокою відома з історії про всесвітній потоп випущена Ноєм голубка повернулася за сім днів з маслиновою гілкою в дзьобі.

8.                     Чи справді так було чи може хто збрехав хто ворогів не мав!…

Д.З.

Вправа 1.  На понеділок. Прочитати. Визначити тип і стиль мовлення. Увести в текст вставні слова і речення, подані в довідці. Записати відновлений текст, розставивши потрібні розділові знаки. Пояснити розділові знаки і вживання великої літери.

Марс удвічі менший від Землі. Тривалість доби там приблизно така ж як і на Землі. Майже так само змінюються пори року. Однак клімат на Марсі набагато суворіший. І справа тут не тільки в тому що Марс приблизно в півтора рази далі від Сонця ніж Земля а одержує від нього значно менше світла й тепла. Марсіанська атмосфера дуже розріджена прозора вона погано затримує тепло.

Уявімо що за таких кліматичних умов ми подорожуємо по Марсу. Якби навіть можна було вільно дихати розрідженим марсіанським повітрям то й тоді нам довелося б одягти скафандри чи спеціальні утеплені костюми як це роблять полярники (К. Земляк).

Довідка: отже; як уже зазначалося; насправді ж учені заперечують цю можливість; наприклад.

Відокремлені члени речення. Заняття 2.

Заняття 2. Відокремлені означення та прикладки

-Повторіть, що таке означення, які види означень бувають? (зошит)

Вправа 1. Розставте розділові знаки. Поясніть умови відокремлення.

Наляканий громовицею кінь тихенько заіржав.

Сірі султани пилюки звихреної конем осідали на скошеній стерні.

 Сповнений любові я іду по вулиці вузькій.

Налита сонцем і вітрами хлюпоче веслами весна.

Враз темніє і до цвяшків подібні прорізуються зорі мовчазні в осіннім небі.

 На галяву вискакує з гущини сарна і зачарована чудовим концертом зупиняється.

 Сполоханий світлом хижак звів голову й пильно дивився у віконце.

Вправа 2. Перетворити речення з невідокремленими означеннями на речення з відокремленими. Самостійно.За окремі бали.

1. Посеред села на горі майдан, на майдані обнесена зелено мальованим штахетом дерев'яна церковця.

 2. Мимо церкви — великий курний шлях, з другого боку шляху поросла бур'янами «пустиня», на краю бур'янів необгороджена хата.

3. Добре опам'ятався тоді, як сидів щасливий і радісний з маленькою кни­жечкою у бур'яні, виспівуючи і вписуючи в неї слова колядки.

Вправа 3. Речення "переплутали” свої відокремлені члени речення. Поверніть означення у "свої” речення.Усно.

1.У спортивній залі знаходився великий більярдний стіл, запряжений  в наповнений яблуками віз.

2.Великі карі очі, порослі зеленим очеретом, дивилися наполохано.

3.Сад спускався до річки, стривоженої побаченим.

4.На зеленій галявині спокійно паслася пара коней, завішаних важкими червоними шторами.

5.Великі вікна, застелені зеленим сукном, тьмяно світилися.

Вправа 4. Виправте помилки вживання відокремлених означень. Самостійно.

Михайлик весело і завзято котив по зеленій траві величезний гарбуз, переповнений радістю.

Увечері мандрівники вийшли на наш вогонь, втомлені від виснажливого походу по гірських стежках.

Усі лісові мешканці поспішали до джерела, спраглого від пекучого літнього сонця.

 - Повторіть, що таке прикладка і як її визначити (український правопис)

Вправа 1. Знайдіть прикладки. Поясніть умови їх відокремлення або його відсутності.

1.     Тут десь проходив філософ Сковорода Григорій Савич. (М. Хвильовий)

2.     Нехай мене, Кармелюка, в світі споминають. (Марко Вовчок)

3.     Людина високогуманна, Сошенко з піклуванням ставився до Шевченка. (П. Федченко)

4.     Тим часом надійшов голова — привітний червонощокий чоловік. (О. Гончар)

Вправа 2. Розставте розділові знаки. Поясніть умови відокремлення.

1.     Перед тобою світ великий том розкритий.

2.     Дивлячись на людей усміхався і мій батько великий добрий чоловік.

3.     Шевченко як поет відомий усьому світові.

4.     Альбатроси морськії мандрівники летіли назустріч.

5.     Сергій Іванович сільський учитель зараз був уже на пенсії.

Вправа 3. Самостійно на окремі бали.

Запишіть речення, розставляючи потрібні розділові знаки. Виділіть відокремлені прикладки. З'ясуйте, у яких реченнях доцільно вжити тире.

 Прибув мій канівський земляк Середа на ім’я Петро. (Г. Косинок) Дружина Платона Симиренка Софія за походженням французька дворянка швидко перейняла козацькі звичаї родини охоче спілкувалася українською мовою. (Л. Мацько) Із Любечем давньоруським містом пов’язані долі багатьох руських князів Олега Ярослава Володимировича. (М. Тищенко) Особливо вразила і запам’яталася всім художня композиція Сашка Довженка «Святки» поетична розповідь про народні новорічні торжества. (С. Плачинда)

Домашнє завдання:

Вправа 1. Однакові речення не перевірятимуться!

Складіть 4 речення з поширеними прикладками, перед якими стоять слова:

 а саме, на ім'я, тобто, так званий.

Вправа 2. Переробіть речення так, щоб невідокремлені означення стали відокремленими і навпаки.Вихідні речення не записувати!!!Тільки перероблені!

1. Місто, осяяне сонцем літнього дня, миготіло всіма барвами. 2. Вмиті сльозами сині очі виблискували волошковим квітом – чисті, непорочні й по-дитячому довірливі. 3. Серпневі ночі, настояні на сизих отавах і туманах, дихають пахощами зрілого літа. 4. Оточений величезним парком палац стояв на високій горі, внизу голубіли озера й ставки, а далі мерехтів Дніпро. 5. Біла полотняна сорочка з вишитими рукавами облягала дівчину – високу, ставну й повногруду. 6. Над морем злітали чайки, шугали в голубому мареві білими крильми, схожі на трепетні сторінки, вихоплені з якоїсь книги чи власної пам’яті. 7. Зрідка зустрічалися низькорослі дубки, кучерявилася чіпка, унизана оранжевими ягодами шипшина (І. Ц.). 8. І знову насувала віхола, густа, лапата і тепла (А. Хор.). 9. Сонце сідало за гору, густо порослу золотим дроком і маслинами (Б. Янч.).